У листопаді 2016 року на небі був супер Місяць – рідкісне явище, що трапляється один раз на шістдесят років. Місяць максимально наблизився до землі, тому виглядав надзвичайно яскравим та великим. Але того дня небо затягло хмарами. І хоча я бачила тільки фото цього дива, що його зробили друзі в інших місцях, проте була змушена просто вірити, що величезний Місяць сяє за хмарами, коли здіймала очі вгору.

Апостол Павло закликав віруючих коринтської церкви вірити перед лицем труднощів у ті речі, що невидимі, але тривають вічно. Він пояснював: “Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме − дочасне, невидиме ж − вічне!” (2 Кор. 4:17-18). Апостол Павло прагнув, щоб віруючі Коринту зростали у вірі – довіряли Богу, незважаючи на всі страждання. Хоча вони не бачили Господа своїми фізичними очима, вони могли вірити, що Він оновлюватиме їх день за днем (2 Кор. 4:16).

Я згадала про цю істину − що Бог є вічний, хоча й невидимий, – коли дивилася того дня на хмари, за якими сховався супер Місяць. Я знала, що він є, хоча його й не видно. А потім подумала з надією, що коли Бог знову здаватиметься мені дуже далеким, я зможу зосередити свій погляд на “невидимому”.
Що означає для тебе “дивитись на невидиме”? Як надія на Христа допомагає тобі проходити крізь життєві труднощі?
Господи Боже, інколи мені здається, що Ти дуже далеко від мене. Допоможи вірити в те, що Ти завжди поруч, незалежно від того, відчуваю я це, чи ні.


© 2019 Хліб Наш Насущній
У листопаді 2016 року на небі був супер Місяць – рідкісне явище, що трапляється один раз на шістдесят років. Місяць максимально наблизився до землі, тому виглядав надзвичайно яскравим та великим.