Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога. — Ефесян 2:19
Молодий африканський біженець, якого всі звуть Стівен, – це людина без батьківщини. Він каже, що народився у Мозамбіку або Зімбабве, але ніколи не знав свого батька і рано залишився без матері. Він уникнув громадянської війни, подорожуючи з країни в країну як вуличний торгівець. Не маючи жодних документів, щоб довести місце свого народження, Стівен пішов до британського поліцейського відділку і попросив, щоб його заарештували. Перебування в тюрмі здавалося Стівену кращим за намагання якось вижити на вулицях міста без будь-яких прав.
Напевно саме про жалюгідне життя людини без батьківщини думав апостол Павло, коли писав листа до ефесян. Читачі знали, як важко жити чужинцям та приходькам (Еф. 2:12). Лише отримавши життя й надію у Христі (Еф. 1:13), ефесяни пізнали, що значить належати до небесного царства (Мт. 5:3). В Ісусі вони відчули, що значить, коли Отець знає тебе особисто і піклується про тебе. Саме для того прийшов Ісус, щоб відкрити нам Отця (Мт. 6:31-33).
Минуле стирається з пам’яті, і ми схильні забувати велику істину: відчай – то колишня реальність, а надія – теперішня. Нехай Бог допоможе нам постійно пам’ятати про свою належність до великої родини Ісуса Христа через віру і розуміти свої права й привілеї як громадян небесної батьківщини.
Господи, допоможи нам, коли згадуємо свою безнадію перед наверненням до Тебе, не забувати тих, хто ще блукають “вулицями цього світу”.
Надія значить надзвичайно багато для тих, хто все життя жили без неї.
© 2017 Хліб Наш Насущній
No comments:
Post a Comment