Ми не знаємо точно, хто написав Псалом 104, але очевидно, що псалміст глибоко пройнявся красою природи. Зобразивши чимало чудес природи – від кедрів ліванських до диких ослів, – він каже у співі: “Хай ділами Своїми радіє Господь!” (Пс. 104:31). А потім молиться: “Буде приємна Йому моя мова” (Пс. 104:34).

Природа має велику кількість такого, що може “залишитися в оці” через свою красу та досконалість. Як наша “мова” в цьому контексті може бути “приємною” Богу? Це буде тоді, коли споглядаємо чудеса природи, радіємо ними, розважаємо над ними, знову переживаємо почуття чуда й дякуємо Богу.